Доброго дня, учасникам конференції. Цілком погоджуюсь із рядом думок Галини Вікторівни стосовно психологічного обґрунтування аналогії між художніми образами, створеними митцями ХХ століття і дітьми в їхньому творчому процесі, яку провела Тетяна Житнік. Так, є багато картин імпресіоністів, експресіоністів, кубістів, символістів та інших модерністських течій, які близькі до дитячих малюнків. І з позиції пошановувача реалістичного мистецтва, хочу підкреслити, що на практиці пересвідчилась: по закінченні знайомства із картинами таких художників як Б.Щербаков, С.Григор'єв, Т.Яблонська, О.Мурашко та ін., у старших дошкільників спостерігались прояви рефлексії у художньо-творчій діяльності. Тобто, багато дітей співставляли свої малюнки із репродукціями картин названих вище художників і або раділи, що у них "получилось, як у художника", або виражали розчарування, що не змогли досягти того, що відображено на картинах митців.
У мене запитання до Тетяни Житнік. 1. Як Ви можете прокоментувати з психологічної точки зору ось такі прояви рефлексії дітей шостого року життя?
І ще запитання стосовно Вашої статті: чи не сприятимуть модерністські картини спотворенню світобачення дитини та формування понять про об'єкти оточуючої дійсності (їхня форма, розмір, співвідношення частин, відповідність кольору тощо)? Наприклад, що Ви скажете стосовно картини Е.Мунка "Крик"?
Катерина Демчик, КПНУ імені Івана Огієнка, м.Кам'янець-Подільський
